| Содержание |
Робота №1
Контент-аналіз
Факторний аналіз наявної інформації
Сутнісний аналіз
Робота №2
1. Встановлення Просторово-Часового Континууму (ПЧК).
2. Вірогідні суб’єкти взаємодії міжнародних інтересів.
3. Вірогідні об’єкти міжнародних інтересів
4. Сфери міжнародних інтересів суб’єктів.
5. Об’єктні сфери інтересів, що взаємодіють.
6. Безпосередні суб’єкти міжнародних інтересів, що взаємодіють
7. Класифікація та кваліфікація міжнародних інтересів суб’єктів по відношенню до визначених об’єктів.
8. Квантифікація міжнародних інтересів.
9. Спектри міжнародних інтересів суб’єктів, що взаємодіють.
10. Взаємозв’язок об’єктів інтересів в даному ПЧК.
11. Визначення Центру Взаємодії Міжнародних Інтересів (ЦВМІ).
12. Виділення проблемної ситуації (ПС) у ЦВМІ.
13. Кваліфікація проблемної ситуації.
14. Аналіз збігу та протиріч міжнародних інтересів у визначеному ЦВМІ.
15. Виділення коаліцій та протиборств у МВ.
16. Інтенсивність взаємодії міжнародних інтересів.
17. Висновки за результатами аналізу МІ.
18. Взаємозв’язок даного ЦВМІ (даної проблематики) з іншими ЦВМІ та міжнародними процесами.
Самостійна робота №3
1. Встановлення Просторово-Часового Континууму (ПЧК).
2. Визначення суб’єктного складу можливої зовнішньополітичної взаємодії та її середовища.
4. Уточнення принципів зовнішньополітичної діяльності суб’єктів в даному періоді їх життєдіяльності: їх відповідність стану та зовнішньополітичним стереотипам суб’єктів.
5. Реконструкція блоків зовнішньополітичних цілей суб’єктів та їх акторів у даному ПЧК.
6. Формулювання основних тезисних положень концепцій суб’єктів, орієнтованих на дану сферу зовнішньополітичної взаємодії.
7. Аналіз відповідності сучасних зовнішньополітичних доктрин акторів очікуванням груп тиску.
9. Визначення ролі безпосередніх та опосередкованих учасників зовнішньополітичної взаємодії суб’єктів.
10. Характеристика публічно-політичних персон
11. Формулювання остаточних оперативних цілей суб’єктів зовнішньополітичної взаємодії.
12. Формулювання цілей-ідеалів і цілей-діяльності акторів зовнішньополітичної взаємодії.
13. Формулювання кінцевих цілей-ідеалів суб’єктів зовнішньополітичної взаємодії.
14. Визначення центрів зовнішньополітичної взаємодії суб’єктів.
15. Визначення формальних та неформальних коаліцій суб’єктів МВ
16. Визначення протиріч у МВ та ступені їхньої формалізованості.
17. Визначення основ стратегічних зовнішньополітичних цільових програм акторів.
18. Аналіз комунікаційних каналів суб’єктів МВ
19. Виділення співпадіння зовнішньополітичних цільових блоків
20. Розробка планів зовнішньополітичних заходів, що викликані цілями та діями суб’єктів МВ.
Самостійна робота №4
1. Встановлення Просторово-Часового Континууму (ПЧК).
2. Співставлення обмеженого ПЧК з ЦВМІ, якого було встановлено у роботі №2.
3. Встановлення суб’єктного складу зовнішньополітичної взаємодії.
4. Встановлення сторін, що конфліктують, союзів, що протистоять, і коаліцій.
5. Уточнення змісту, форм проявлення та тенденцій розвитку даного міжнародного процесу.
6. Встановлення просторово-часових і суб’єктних рамок центру докладання сил суб’єктів МВ.
7. Розстановка сил у ЦДС.
8. Визначення ресурсів сторін у ЦДС.
9. Визначення потенціалу сторін.
К1.1 - коефіцієнт мобілізації ресурсів за час
10. Визначення потужності суб’єктів (М).
11. Визначення відносної могутності суб’єкта.
12. Визначення ступеню позитивного впливу суб’єкта МВ (К11).
13. Визначення престижу суб’єкта МВ (К10).
14. Визначення міжнародного авторитету суб’єкта (К12).
15. Встановлення видів сили, які використовуються з боку суб’єктів у даному МВ.
16. Оцінка реально застосованих сил суб’єктів у ЦДС.
17. Оцінка інтенсивності існуючої протидії сторін.
18. Визначення співвідношення сил (Т).
19. Взаємозв’язок розглянутого МВ, його ЦДС з іншими ЦДС, ЦВМІ і іншими глобальними світовими процесами.
Самостійна робота №5
1. Обмеження ПЧК.
2. Визначення проблемної ситуації.
3. Виділення безпосередніх суб'єктів МВ.
4. Характеристика МВ по характеру взаємодіючих суб'єктів.
5. Характеристика МВ по виду.
6. Характеристика МВ за формою.
7. Характеристика МВ по колу учасників.
8. Характеристика МВ за часом здійснення.
9. Характеристика МВ по типах.
Самостійна робота №6
1. Обмеження ПЧК.
2. Виділення проблемної ситуації.
3. Визначення коаліційних груп.
4. Визначення сторін, що протидіють.
5. Кваліфікація ПС
6. Виявлення конфліктної ситуації.
7. Визначення союзів і коаліцій.
8. Обмеження складу конфліктуючих сторін.
9. Обмеження просторово-тимчасових і об'єктивних рамок міжнародного конфлікту.
10. Визначення типу МК.
11. Визначення видових особливостей МК.
12. Визначення фази, етапу розвитку і стадії МК.
13. Припущення про можливий розвиток і вирішення конфлікту. Визначення можливих засобів і шляхів вирішення конфлікту.
14. Визначення механізмів взаємозв'язку даної міжнародної ситуації з внутрішнім станом суб'єктів, іншими міжнародними конфліктами, глобальними-світовими процесами протиборства і конфронтації.
Самостійна робота №7
1.Визначення ПЧК і виділення проблемної ситуації.
2. Введення поняття управління.
3. Тип управління.
4. Структура управління.
5. Організаційні форми управління.
6. Механізм управління
7. Функції управління.
8. Програмний метод управління.
9. Аналіз обраного дослідником аспекту (політики держави) і виділення визначальних напрямків розвитку МВ.
10. Загальний висновок про характер управління в МВ.
Робота №8
1. Збір і обробка інформації.
2. Аналіз зовнішньополітичної інформації.
3. Виявлення проблемної ситуації і її кваліфікація.
4. Формування цілей суб'єктів.
5. Побудова моделі конкретного міжнародного процесу.
6. Розробка переліку альтернатив (Х).
7. Визначення часових рамок реалізації альтернативи (темпорального часу) Tm1 та Tm2.
8. Прогноз альтернатив по відношенню до цілі (Q) та прогнозування наслідків реалізації альтернатив (Qtm1 та Qtm2).
9. Формування критерію вибору альтернатив (Y).
10. Визначення преференцій Z.
11. Визначення ймовірності досягнення цілі за кожною з альтернатив (V).
12. Постановка задачі.
13. Вибір.
14. Коригування рішення.
15. Посадові інструкції.
4. Аналіз війни за суб’єктами
Принципи поваги територіальної цілісності держав СНД і непорушності існуючих кордонів зафіксовані в установчих документах Співдружності. Але Азербайджан і Вірменія, тривалий час і після створення СНД, що знаходилися в стані неоголошеної війни один з одним, мають протилежні позиції по карабаському питанню. По мірі суверенізації національних республік, наочно виявляється тісний взаємозв'язок “неофіційних” і “офіційних” домагань на території, що оскаржуються: національні рухи, одержуючи доступ до важелів влади, стають провідниками територіальних претензій і в державній політиці.
У першу чергу, це конфлікти з приводу “спірних” територій, вимоги зміни історично сформованих кордонів (близько 2/3 усіх територіальних домагань). При цьому так чи інакше оскаржуються не тільки міждержавні, але і багато внутрішніх меж. Предметом територіальних суперечок є певні ділянки кордонів між національними республіками, та межі автономних округів. У цьому ряду знаходиться і Нагірний Карабах в Азербайджані.
Проведені в роки радянської влади кордони між союзними республіками в багатьох випадках розсікли цілісні етнокультурні і господарські регіони, а міграційні потоки радянського часу різко підсилили мозаїчність етнічного розселення. З розпадом же СРСР вірменський та азербайджанські народи опинилися розділеними державними кордонами, по різні боки яких проживали співвітчизники. Звичайно, особливо небезпечні етнотериторіальні конфлікти, учасники яких вважають спірні землі частиною своєї історичної батьківщини. Нагірний Карабах вважають таким і вірмени, і азербайджанці. І цей факт вилився у великомасштабну війну, що забрала з життя тисячі людей. |
